Подорож країною

читалією

(Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги)

                                                                                                       Бібліотекар

                                                                                                     Кісіль В.І.

Мета: зацікавити дітей книгою та читанням.

Книга – чудовий витвір людського розуму. Вона стала для кожного з нас такою ж

необхідною, як земля. Чисте небо над головою, як хліб. Навіть важко уявити, як би розвивалася культура планети Земля, коли б не було знайдено книгу.

Книга – невичерпне джерело знань, набутих людством протягом багатьох років. Спілкування з книгою допомагає оволодіти певними знаннями, прилучає до певних надбань українського народу, його звичаїв та традицій.

Книга – основний засіб навчання. Помічник, порадник. А для тих. Хто вміє дружити з нею. – вірний і надійний друг.

   Книги поведуть до захоплюючих подорожей куточками нашої планети.

       Вітаю вас. Юні читай лики. Книголюби й казкознавці! Адже сьогодні в нас відбудеться година спілкування, присвячена книзі та читанню.

Живе її величність Книга в країні, якої немає на карті. Це чудова країна Чи талія.

    Уявіть, що в дуже давні часи книг не було. Люди передавали інформацію один одному, з покоління в покоління усно. «Сторінками» найдавніших книг були камені, стіни печер; потім – глиняні плитки, які висушували й випалювали на вогні. Та це

 було незручно – такі «книги» були дуже важкими. У далекій Африці писали на папірусі – стеблах болотяної рослини. Але ці книги сувої швидко ламалися й розсипалися.

        Справжній папір, на якому пишуть зараз, люди навчилися виготовляти дві тисячі

 років тому в Китаї. Тоді й почали в багатьох країнах писати на папері, саме писати,

бо книги тоді були рукописними. Минуло ще багато часу, поки з’явилися перші друковані книги.

    Нині безліч цікавих книжок чекає на вас у бібліотеках. Ви, як читачі, знаєте. Що в бібліотеці існує два основних правила:

     Своєчасно повертати прочитані книги,

     Бережливо ставитися до книги, зокрема до підручника.

         У незалежній Україні свято Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги започатковано 22 лютого 1993 року.

      Біла нитка невеличка;

      там розсипана пшеничка

      Очками її збереш,

      а думками розімнеш.

      Нумо, білу нивку обробляти.

      будемо усе на світі знати

Хто скаже, що без книжки

Ми зможемо прожити.

Що ми без тої мудрості

Не станемо німіти.

                       Я хочу вам сказати,

                       На весь світ довести,

                       Що книжка без нас може,

                       А ми без неї – ні.

Що ми без книги? Що ми без слова?

Ким є ми самі без нас самих? Як день без ночі,

Як світ сонця, так і людина без книги – тінь

      З книгою усі ми дружили

      І її ми любим дуже,

      Бо вона всього навчає.

      Й мудрості всіх наділяє

      Всі скарби несе людині

      І малесенькій дитині.

      Край свій вчить нас шанувати,

      І любити, і кохати.

     Скільки в світі є книжок

      І чарівних тих казок?

      Ми усі їх прочитаєм

      Й нового багато взнаєм.

                      Книга у моїй сім’ї

                      Лежить завжди на столі

                      Книг багато в домі маєм

                      І завжди усі читаєм.

                      В мандри вирушаю я.

                      І зі мною йде «сім’я»,

                      І веселий Буратіно,

                      Гарна дівчинка Мальвіна,

                      Пес Сірко і Вінні – Пух,

                      Карлсон з даху прямо – бух –

                      До кімнати залітає

                      І зі мною розмовляє.

Мумітроль будує човен,

Я з ним плавати готова

Дивний світ казки розкрили,

З книгою дружить навчили.

Тож і ви часу не гайте,

Краще книжечки читайте.

                      Сонечко ласкаве посила проміння

                       Доня мамі віршик чита український

Мама посміхається лагідно й привітно –

Мову ж українську доня з на відмінно.

                        Виростеш ти, доню, стануть у пригоді

                        Звичаї вкраїнського нашого народу

Щасливо живеться дітям всього світу

Поруч ніжні мами й гарні диво – книги!

          Давайте згадаємо. Коли з’явилася перша книга. Вона пройшла великий і складний шлях: від наскельних малюнків і глиняних табличок до сучасних книг. Але в наш час, коли світ переживає процес бурхливої інформатизації та стрімко збільшується кількість інформації, змінюється книга. Та говорячи про книги, не

можна не згадати про підручники. Адже це вони навчають нас азів у кожній галузі

н

науки.

 Підручник нас всього навчає, Знання і мудрість він дає.

 Основи знань в собі вміщає і ними ділиться завжди

 Він нам розкаже і підкаже в житті як нам себе вести

 А ще історії розкаже і в мандри поведе завжди

 Отож, усі ви пам’ятайте: Підручники у чистоті тримайте

       Двері книга відкриває в чарівний казковий світ

       Тут Садко пісні співає і лікує Айболить

Тут добро зі злом воює, і на правді світ стоїть

Тут тебе казкар саджає в фантастичний зореліт.

       За вікном мелькнуть країни, ріки, гори і міста

       В ній постане Україна, як країна молода

І  тобі озветься з сивих літ, із давнини,

Звідки рід наш тут ведеться і чиї ми всі сини.

      Як в походах і у битвах йшли ми волю здобувать,

     Чом на наших на когортах небо й сонце майорить.

З давнини у день сьогодній все оглянемо в книжках

Неоцінний дар господній ми тримаємо в руках

             Послухайте сценку яка сталася прикра історія

 Бібліотекар. Хлопчик – тільки на шкільний поріг –

Й до бібліотеки він побіг. В двері він хутенько забігає,

Книгу величезну повертає.

Хлопчик

Ось здаю. Не книга просто лихо! Вас прохаю. Дайте книгу…

Ні… Не ту… Не ту…дайте ви тоненьку, не товсту.

Я товсту читати більш не хочу…

Бібліотекар.

Та чому ж? А поясни – но, хлопче!

Хлопчик

Зазвичай я перед сном читаю Так собі читаю, й засинаю…

Та отямитись тепер не можу й досі: дуже книжка б’є… по носі!

Бібліотекар

Як у постіль з книгою ти вліз, Постраждав, на жаль, не тільки ніс.

Не читай, дитино, зроду в ліжку! – зіпсуєш інакше й зір і книжку.

           Веселе місто алфавіт, йому сьогодні наш привіт.

           До нього нам лягає путь – у ньому літери живуть.

Живуть там літери в словах, а кожне слово – звір чи птах.

Травиця чи барвистий цвіт, і знати літери нам слід.

         Із нього слів вирубить сокира. Це малюкам найкращий в світі дар.

         І мова в нім легка та зрозуміла – дитячі душі нам зігрів Буквар.

Тридцять три маленькі гноми цей будинок населяють,

Прочитати кожне слово нам вони допомагають!

     Придивіться до них ближче ось казки, а далі – вірші

     Хто ж такий, отой казкар? Наш улюблений Буквар.

Книга – друг і порадник. Слід книгу хорошу узяти –

І диво ввійде до кімнати: Засяє зоря,

Гойднуться моря, й до дальніх країн – вже рукою подати.

   Книга завжди нас вчить до мрії шляхи долати.

   В сумну і в щасливу мить вона – твій друг і порадник

   Герої улюблені ваші нам приклад чудовий, безстрашний.

   Ми з ними добріш, в усьому сильніш

   І навіть, здається, на крихітку старші.

Подивіться сценку Книга – справжній скарб

Дружина. Чоловіче, де ж ти так забарився? Я дуже хвилюватися за тебе. Он сонце вже сіло давно, а тебе все немає.

Чоловік. Та не питай! Я виконува такий важливий наказ свого князя, що годі й сказати! Перевозив у сусіднє село подарунок його другові. Подарунок непростий – книгу!

Дружина. Ой- ой – 0й! І тобі довірили везти книгу? І ти не боявся? Адже відомо, що книги такі дорогі! За одну книгу будинок можна купити! Ану, якби злодії серед лісу напали?

Чоловік. Не напали б, До мене князь, охоронців приставив зі зброєю. Він же розуміє цінність такого вантажу! Та й заважка книга, щоби тікати з нею. Кажуть, на її виготовлення пішло півсотні телят. Та на моєму возі книга помістилася вільно

Дружина. Так. Знаю, що книги роблять із пергаменту – тонкої телячої шкіри. А розкажи, чи дуже красива книга? Ох, так хотілося б глянути на неї!

Чоловік. Дуже гарна! У срібній оправі, коштовним камінням прикрашена, ще й оздоблена орнаментами дивовижної краси. Сторінки книги замикаються спеціальними застібками на замок.

Дружина. А чи написана книга?

Чоловік. Чорнилом із дубової кори. Певно, не одне гусяче перо зіпсувалося, поки

переписувач завершив книгу. Адже праця писця дуже  тяжка й така виснажлива.

Дружина. Недарма кажуть: «Як радіє заєць, коли втече із сільця так і писар, коли скінчить останній рядок». Ох, хотіла б я бути багатою та письменною. Тоді б обов’язково придбала це диво – справжню книгу.

   З книг же про все на світі дізнатися можна = і про минуле, і про майбутнє. Чи доживуть наші правнуки до того, що зможуть мати власні книги, читати їх та іншим

Переказувати?

Чоловік. Сподіваюся, такий час неодмінно настане. Важлива річ – книга. Недаремно кажуть: «Краса для воїна – зброя, для корабля – вітрила, а для праведника – читання книг».

                                       Вікторина «Юні книголюби

Багато книг ми прочитали в школі: Нестайка, Носова і Пушкіна доволі.

Оповідання, повісті, казки – Все це читали швидко, залюбки.

Але коли до школи не ходили Й читати зовсім ще тоді не вміли.

Ми тату й мамі часто докучали, Бо слухали казки дуже бажали.

І мама й тато мусили читати, і день і ніч казки чадам казати.

А ми їх знали просто всі без ліку: про Таргана і злого Крокодила,

Про Айболита і про Мийдодіра. Про Бармалея. Що в Африці гуляє

І діток неслухняних забирає.

А тата й мами нам іще сказали, що цих героїв вони давно вже знали.

Бабусі в дитинстві казки їм читали. Тоді – то вони від них і дізнались:

Про Таргана і злого Крокодила, про Айболита і про Мийдодіра,

Про Бармалея, що в Африці гуляє і діток неслухняних забирає.

Бабусі ж нам от що сказали: що казки ці вони в книжках прочитали.

Книжки написав дід Корній, казкар, поет і чародій.

По них ми навчились всього потроху: як друзям приходити на допомогу.

Як тваринок жаліть і любити, ніколи не хвастати і не хитрити.

Щоб не застало вас горе Федори, потрібно порядок підтримувать в домі.

Щоб не потрапить до рук Бармалея, слухать треба усіх мудрагелів.

Хороші книжки написав дід Корній і виховав ними сто поколінь.

Будуть і внуки наші читати, казки веселі дітям казати.

З дитинства читати я дуже люблю і книгам цікавим свій час віддаю.

Люблю мандрувати в далекі краї, коли поряд мене всі друзі мої.

Усі ми дорослими стали давно, та в казку дитинства усе ж спішимо.

Бо там все знайоме і дуже близьке: Федора додому свій посуд веде.

А злий крокодил, що сонце украв, з роками усім нам знайомим вже став.

Там Айболить на допомогу  спішить, а Мийдодір замазур всіх провчить.

Африка манить усіх нас давно. Знаємо ми: Бармалей лиш в кіно.

Мудрість. Добро у казках пророста – істина ця всім здається проста.

Мандрують казки у ногу із часом, навчати добра будуть й правнуків наших.

Казкар великий в світі жив, з природою завжди дружив.

Цікаві вірші він писав, про різні вчинки в них розповідав.

Корнія діда всі людили, із книгами його дружили,

Казки напам’ять всі вивчали, за прикладом позитивних героїв брали.

Запрошуємо світ казковий цей пізнати, у героїв в гостях побувати.

Вікторина Казковий дивосвіт

Тих. Хто любить з книгою у дружбі, називають – книголюби.

Взявши в руки книжку, знай: бережи, цінуй, читай!

Правил різних так багато життя диктує нам завзято.

Я десять правил налічила для наших славних читачів.

Хоч ці правила прості. Та потрібні у житті.

Правило1

Ні в свято, ні дні буденні книги не носіть в кишені!

Підтримайте мою всі думку: книжечки кладіть у сумку.

Правило2

Про охайність пильно дбай. Книгу чистою тримай1

Має ніжечки – ходулі, швидко втече від бруднулі!

Правило 3

Книга – нам хороший гість. Та борщу й вареників не їсть!

Бо для книжечки святковий чистенький стіл чи письмовий!

Правило 4

Для всіх – усіх порада ця: не кладіть у книгу, друзі,

Лінійку, ручку, олівця.

Правило 5

Щоб не знала книжка мед лазаретів не кладіть товстих предметів

Бо сторіночки тоненькі, їх поранити легенько.

Правило 6

Для зручності і для порядку зробіть для книжечки закладку.

Нема стандарту тут, ні норми. послужить закладка будь – якої форми.

Правило 7

Читачу. Друже, не гріши! На сторінках книжкових

Не малюй і не пиши! Чому? Подумайте логічно.

Щоб мала вигляд естетичний!

Правило 8

Якщо ти справжній книголюб, то й таке повинен знати:

Що у книжечці не можна сторінки перегортати

Правило 9

Якщо ж книга захворіла довго, друже, не мудруй!

У книжковий спец лікарні терміново полікуй.

Правило10

Про це важливе правило не можна теж забути:

Книгу, щоб служила довго. Потрібно обгорнути

Вивчили десяток правил, книгу збережем на славу.

Це до її творців повага честь на буде, користь й слава!

   Із книгою навіки поріднися, хай буде книга як насущний хліб

   Криниця мудрості – черпни з тої криниці Снаги, що в серці залишає слід.

Книжки несуть добро та насолоду, політ дарують в чисті небеса.

Приносять радість. Щастя і свободу і творять в світі справжні чудеса:

Хороша книга – і душа радіє, і розкривається, мов квітка навесні.

Від слова щирого і серце спломеніє, а дні похмурі стануть враз ясні.

У книгах зібрано всі знання, надбані людством за часи його існування. Без книги не можна стати фахівцем, отримати професію, побудувати дім, вирости тати дерево чи гарні овочі, займатися домашнім господарством. Ви все роби мете краще, якщо

візьмете собі в помічники книгу, досвід інших людей. Книга потрібна людині. Як повітря, як світло. З нею цікавіше та змістовніше жити.

Живи в віках, премудра книго! Ти світло сонця для людей!

Орла могутнього ти крила для звершень мислі та ідей.

Насолоджуйтесь читанням, поринаючи у світ знань і фантазії. Книги творять людину, навчаючи її мудрості й доброти.

Відкривають книги тобі таємницю, пий із них науку, як воду з криниці. Щоб не мав

ти спраги на добро й любов, книга дасть пораду, якщо треба, знов.

Тож шануй ти книгу, поважай її, стане вона другом у твоїм житті. Книга дасть

 пораду, книга вкаже шлях  по крутих стежинах, ріках і морях. В книзі вічна

мудрість різних поколінь бережи їх, друже. І в душі тримай та ніколи в світі їх не зневажай!

Світ комп’ютерний і новий не замінить нам книжковий хоч вперед іде прогрес та в книжках наш інтерес. Ми мандруємо по світах із книжками у руках.

Книга нас в житті не зрадить, вона нам завжди порадить, як нам жити і любити, друзями як дорожити, край свій рідний шанувати, як учили батько й мати.

Нашу подорож до країни Читаталії завершено. Ви зрозуміли, що цієї країни немає на карті, але вона є в нашій уяві й наших серцях. Бажаємо вам завжди мати

поруч вірного друга – книгу.