Книга – невичерпне джерело знань, набутих людством протягом багатьох років. Спілкування з книгою допомагає оволодіти певними знаннями, прилучає до певних надбань українського народу, його звичаїв та традицій.

Книга – основний засіб навчання. Помічник, порадник. А для тих. Хто вміє дружити з нею. – вірний і надійний друг.

Книги поведуть до захоплюючих подорожей куточками нашої планети.

Вітаю вас. Юні читай лики. Книголюби й казкознавці! Адже сьогодні в нас відбудеться година спілкування, присвячена книзі та читанню.

Живе її величність Книга в країні, якої немає на карті. Це чудова країна Чи талія.

Уявіть, що в дуже давні часи книг не було. Люди передавали інформацію один одному, з покоління в покоління усно. «Сторінками» найдавніших книг були камені, стіни печер; потім – глиняні плитки, які висушували й випалювали на вогні. Та це

було незручно – такі «книги» були дуже важкими. У далекій Африці писали на папірусі – стеблах болотяної рослини. Але ці книги сувої швидко ламалися й розсипалися.

Справжній папір, на якому пишуть зараз, люди навчилися виготовляти дві тисячі

років тому в Китаї. Тоді й почали в багатьох країнах писати на папері, саме писати,

бо книги тоді були рукописними. Минуло ще багато часу, поки з’явилися перші друковані книги.

Нині безліч цікавих книжок чекає на вас у бібліотеках. Ви, як читачі, знаєте. Що в бібліотеці існує два основних правила:

Своєчасно повертати прочитані книги,

Бережливо ставитися до книги, зокрема до підручника.

У незалежній Україні свято Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги започатковано 22 лютого 1993 року.

Біла нитка невеличка;

там розсипана пшеничка

Очками її збереш,

а думками розімнеш.

Нумо, білу нивку обробляти.

будемо усе на світі знати

Хто скаже, що без книжки

Ми зможемо прожити.

Що ми без тої мудрості

Не станемо німіти.

Я хочу вам сказати,

На весь світ довести,

Що книжка без нас може,

А ми без неї – ні.

Що ми без книги? Що ми без слова?

Ким є ми самі без нас самих? Як день без ночі,

Як світ сонця, так і людина без книги – тінь

З книгою усі ми дружили

І її ми любим дуже,

Бо вона всього навчає.

Й мудрості всіх наділяє

Всі скарби несе людині

І малесенькій дитині.

Край свій вчить нас шанувати,

І любити, і кохати.

Скільки в світі є книжок

І чарівних тих казок?

Ми усі їх прочитаєм

Й нового багато взнаєм.

Книга у моїй сім’ї

Лежить завжди на столі

Книг багато в домі маєм

І завжди усі читаєм.

В мандри вирушаю я.

І зі мною йде «сім’я»,

І веселий Буратіно,

Гарна дівчинка Мальвіна,

Пес Сірко і Вінні – Пух,

Карлсон з даху прямо – бух –

До кімнати залітає

І зі мною розмовляє.

Мумітроль будує човен,

Я з ним плавати готова

Дивний світ казки розкрили,

З книгою дружить навчили.

Тож і ви часу не гайте,

Краще книжечки читайте.

Сонечко ласкаве посила проміння

Доня мамі віршик чита український

Мама посміхається лагідно й привітно –

Мову ж українську доня з на відмінно.

Виростеш ти, доню, стануть у пригоді

Звичаї вкраїнського нашого народу

Щасливо живеться дітям всього світу

Поруч ніжні мами й гарні диво – книги!

Давайте згадаємо. Коли з’явилася перша книга. Вона пройшла великий і складний шлях: від наскельних малюнків і глиняних табличок до сучасних книг. Але в наш час, коли світ переживає процес бурхливої інформатизації та стрімко збільшується кількість інформації, змінюється книга. Та говорячи про книги, не

можна не згадати про підручники. Адже це вони навчають нас азів у кожній галузі

науки.

Підручник нас всього навчає, Знання і мудрість він дає.

Основи знань в собі вміщає і ними ділиться завжди

Він нам розкаже і підкаже в житті як нам себе вести

А ще історії розкаже і в мандри поведе завжди

Отож, усі ви пам’ятайте: Підручники у чистоті тримайте

Двері книга відкриває в чарівний казковий світ

Тут Садко пісні співає і лікує Айболить

Тут добро зі злом воює, і на правді світ стоїть

Тут тебе казкар саджає в фантастичний зореліт.

За вікном мелькнуть країни, ріки, гори і міста

В ній постане Україна, як країна молода

І тобі озветься з сивих літ, із давнини,

Звідки рід наш тут ведеться і чиї ми всі сини.

Як в походах і у битвах йшли ми волю здобувать,

Чом на наших на когортах небо й сонце майорить.

З давнини у день сьогодній все оглянемо в книжках

Неоцінний дар господній ми тримаємо в руках

Послухайте сценку яка сталася прикра історія

Бібліотекар. Хлопчик – тільки на шкільний поріг –

Й до бібліотеки він побіг. В двері він хутенько забігає,

Книгу величезну повертає.

Хлопчик

Ось здаю. Не книга просто лихо! Вас прохаю. Дайте книгу…

Ні… Не ту… Не ту…дайте ви тоненьку, не товсту.

Я товсту читати більш не хочу…

Бібліотекар.

Та чому ж? А поясни – но, хлопче!

Хлопчик

Зазвичай я перед сном читаю Так собі читаю, й засинаю…

Та отямитись тепер не можу й досі: дуже книжка б’є… по носі!

Бібліотекар

Як у постіль з книгою ти вліз, Постраждав, на жаль, не тільки ніс.

Не читай, дитино, зроду в ліжку! – зіпсуєш інакше й зір і книжку.

Веселе місто алфавіт, йому сьогодні наш привіт.

До нього нам лягає путь – у ньому літери живуть.

Живуть там літери в словах, а кожне слово – звір чи птах.

Травиця чи барвистий цвіт, і знати літери нам слід.

Із нього слів вирубить сокира. Це малюкам найкращий в світі дар.

І мова в нім легка та зрозуміла – дитячі душі нам зігрів Буквар.

Тридцять три маленькі гноми цей будинок населяють,

Прочитати кожне слово нам вони допомагають!

Придивіться до них ближче ось казки, а далі – вірші

Хто ж такий, отой казкар? Наш улюблений Буквар.

Книга – друг і порадник. Слід книгу хорошу узяти –

І диво ввійде до кімнати: Засяє зоря,

Гойднуться моря, й до дальніх країн – вже рукою подати.

Книга завжди нас вчить до мрії шляхи долати.

В сумну і в щасливу мить вона – твій друг і порадник

Герої улюблені ваші нам приклад чудовий, безстрашний.

Ми з ними добріш, в усьому сильніш

І навіть, здається, на крихітку старші.

Подивіться сценку Книга – справжній скарб

Дружина. Чоловіче, де ж ти так забарився? Я дуже хвилюватися за тебе. Он сонце вже сіло давно, а тебе все немає.

Чоловік. Та не питай! Я виконува такий важливий наказ свого князя, що годі й сказати! Перевозив у сусіднє село подарунок його другові. Подарунок непростий – книгу!

Дружина. Ой- ой – 0й! І тобі довірили везти книгу? І ти не боявся? Адже відомо, що книги такі дорогі! За одну книгу будинок можна купити! Ану, якби злодії серед лісу напали?

Чоловік. Не напали б, До мене князь, охоронців приставив зі зброєю. Він же розуміє цінність такого вантажу! Та й заважка книга, щоби тікати з нею. Кажуть, на її виготовлення пішло півсотні телят. Та на моєму возі книга помістилася вільно

Дружина. Так. Знаю, що книги роблять із пергаменту – тонкої телячої шкіри. А розкажи, чи дуже красива книга? Ох, так хотілося б глянути на неї!

Чоловік. Дуже гарна! У срібній оправі, коштовним камінням прикрашена, ще й оздоблена орнаментами дивовижної краси. Сторінки книги замикаються спеціальними застібками на замок.

Дружина. А чи написана книга?

Чоловік. Чорнилом із дубової кори. Певно, не одне гусяче перо зіпсувалося, поки

переписувач завершив книгу. Адже праця писця дуже тяжка й така виснажлива.

Дружина. Недарма кажуть: «Як радіє заєць, коли втече із сільця так і писар, коли скінчить останній рядок». Ох, хотіла б я бути багатою та письменною. Тоді б обов’язково придбала це диво – справжню книгу.

З книг же про все на світі дізнатися можна = і про минуле, і про майбутнє. Чи доживуть наші правнуки до того, що зможуть мати власні книги, читати їх та іншим

Переказувати?

Чоловік. Сподіваюся, такий час неодмінно настане. Важлива річ – книга. Недаремно кажуть: «Краса для воїна – зброя, для корабля – вітрила, а для праведника – читання книг».

Вікторина «Юні книголюби

Багато книг ми прочитали в школі: Нестайка, Носова і Пушкіна доволі.

Оповідання, повісті, казки – Все це читали швидко, залюбки.

Але коли до школи не ходили Й читати зовсім ще тоді не вміли.

Ми тату й мамі часто докучали, Бо слухали казки дуже бажали.

І мама й тато мусили читати, і день і ніч казки чадам казати.

А ми їх знали просто всі без ліку: про Таргана і злого Крокодила,

Про Айболита і про Мийдодіра. Про Бармалея. Що в Африці гуляє

І діток неслухняних забирає.

А тата й мами нам іще сказали, що цих героїв вони давно вже знали.

Бабусі в дитинстві казки їм читали. Тоді – то вони від них і дізнались:

Про Таргана і злого Крокодила, про Айболита і про Мийдодіра,

Про Бармалея, що в Африці гуляє і діток неслухняних забирає.

Бабусі ж нам от що сказали: що казки ці вони в книжках прочитали.

Книжки написав дід Корній, казкар, поет і чародій.

По них ми навчились всього потроху: як друзям приходити на допомогу.

Як тваринок жаліть і любити, ніколи не хвастати і не хитрити.

Щоб не застало вас горе Федори, потрібно порядок підтримувать в домі.

Щоб не потрапить до рук Бармалея, слухать треба усіх мудрагелів.

Хороші книжки написав дід Корній і виховав ними сто поколінь.

Будуть і внуки наші читати, казки веселі дітям казати.

З дитинства читати я дуже люблю і книгам цікавим свій час віддаю.

Люблю мандрувати в далекі краї, коли поряд мене всі друзі мої.

Усі ми дорослими стали давно, та в казку дитинства усе ж спішимо.

Бо там все знайоме і дуже близьке: Федора додому свій посуд веде.

А злий крокодил, що сонце украв, з роками усім нам знайомим вже став.

Там Айболить на допомогу спішить, а Мийдодір замазур всіх провчить.

Африка манить усіх нас давно. Знаємо ми: Бармалей лиш в кіно.

Мудрість. Добро у казках пророста – істина ця всім здається проста.

Мандрують казки у ногу із часом, навчати добра будуть й правнуків наших.

Казкар великий в світі жив, з природою завжди дружив.

Цікаві вірші він писав, про різні вчинки в них розповідав.

Корнія діда всі людили, із книгами його дружили,

Казки напам’ять всі вивчали, за прикладом позитивних героїв брали.

Запрошуємо світ казковий цей пізнати, у героїв в гостях побувати.

Вікторина Казковий дивосвіт

Тих. Хто любить з книгою у дружбі, називають – книголюби.

Взявши в руки книжку, знай: бережи, цінуй, читай!

Правил різних так багато життя диктує нам завзято.

Я десять правил налічила для наших славних читачів.

Хоч ці правила прості. Та потрібні у житті.

Правило1

Ні в свято, ні дні буденні книги не носіть в кишені!

Підтримайте мою всі думку: книжечки кладіть у сумку.

Правило2

Про охайність пильно дбай. Книгу чистою тримай1

Має ніжечки – ходулі, швидко втече від бруднулі!

Правило 3

Книга – нам хороший гість. Та борщу й вареників не їсть!

Бо для книжечки святковий чистенький стіл чи письмовий!

Правило 4

Для всіх – усіх порада ця: не кладіть у книгу, друзі,

Лінійку, ручку, олівця.

Правило 5

Щоб не знала книжка мед лазаретів не кладіть товстих предметів

Бо сторіночки тоненькі, їх поранити легенько.

Правило 6

Для зручності і для порядку зробіть для книжечки закладку.

Нема стандарту тут, ні норми. послужить закладка будь – якої форми.

Правило 7

Читачу. Друже, не гріши! На сторінках книжкових

Не малюй і не пиши! Чому? Подумайте логічно.

Щоб мала вигляд естетичний!

Правило 8

Якщо ти справжній книголюб, то й таке повинен знати:

Що у книжечці не можна сторінки перегортати

Правило 9

Якщо ж книга захворіла довго, друже, не мудруй!

У книжковий спец лікарні терміново полікуй.

Правило10

Про це важливе правило не можна теж забути:

Книгу, щоб служила довго. Потрібно обгорнути

Вивчили десяток правил, книгу збережем на славу.

Це до її творців повага честь на буде, користь й слава!

Із книгою навіки поріднися, хай буде книга як насущний хліб

Криниця мудрості – черпни з тої криниці Снаги, що в серці залишає слід.

Книжки несуть добро та насолоду, політ дарують в чисті небеса.

Приносять радість. Щастя і свободу і творять в світі справжні чудеса:

Хороша книга – і душа радіє, і розкривається, мов квітка навесні.

Від слова щирого і серце спломеніє, а дні похмурі стануть враз ясні.

У книгах зібрано всі знання, надбані людством за часи його існування. Без книги не можна стати фахівцем, отримати професію, побудувати дім, вирости тати дерево чи гарні овочі, займатися домашнім господарством. Ви все роби мете краще, якщо

візьмете собі в помічники книгу, досвід інших людей. Книга потрібна людині. Як повітря, як світло. З нею цікавіше та змістовніше жити.

Живи в віках, премудра книго! Ти світло сонця для людей!

Орла могутнього ти крила для звершень мислі та ідей.

Насолоджуйтесь читанням, поринаючи у світ знань і фантазії. Книги творять людину, навчаючи її мудрості й доброти.

Відкривають книги тобі таємницю, пий із них науку, як воду з криниці. Щоб не мав

ти спраги на добро й любов, книга дасть пораду, якщо треба, знов.

Тож шануй ти книгу, поважай її, стане вона другом у твоїм житті. Книга дасть

пораду, книга вкаже шлях по крутих стежинах, ріках і морях. В книзі вічна

мудрість різних поколінь бережи їх, друже. І в душі тримай та ніколи в світі їх не зневажай!

Світ комп’ютерний і новий не замінить нам книжковий хоч вперед іде прогрес та в книжках наш інтерес. Ми мандруємо по світах із книжками у руках.

Книга нас в житті не зрадить, вона нам завжди порадить, як нам жити і любити, друзями як дорожити, край свій рідний шанувати, як учили батько й мати.

Нашу подорож до країни Читаталії завершено. Ви зрозуміли, що цієї країни немає на карті, але вона є в нашій уяві й наших серцях. Бажаємо вам завжди мати

поруч вірного друга – книгу.

Тиждень зарубіжної літератури

Свято

«Літературний калейдоскоп»

Озаринецька СЗШ І-ІІІ ступенів

2015 – 2016 навчальний рік

учитель зарубіжної літератури

Мельничук О.М.

2015 рік

Свято розпочинають ведучі

1.«Світ дивовижний вас вітає!

Всіх тих, хто вдумливо читає,

І тих, хто любить мандрувати

Та прагне більше пізнавати,

Долати знань високі мури

Вас кличе світ літератури!»

2. Увага! Увага! Усім школярам,

Всім юним серцям небайдужим,

Кмітливим і творчим моїм читачам,

Хто з Літературою дружить.

Учениця 1 (в ролі Літератури): Добрий день!

Я дуже поспішала!

До вас на свято радо завітала.

Я всім потрібна: і дорослим, й дітям.

Я можу розказать про все на світі!

Та, кажуть, в школі цій читають мало

І книжку зовсім занедбали,

Дорогу у бібліотеку призабули,

Бо книжка – це для них – вже вік минулий…

Учень 1: О ні, ми дуже раді вас зустріти

І в гості вас до себе запросити,

Бо наші діти і кмітливі, й творчі,

І світ вони усі пізнати хочуть.

Бо, попри все, вони плекають мрію

І у дива, як і всі діти, вірять.

Учениця 2: Ой, а хто ця вельможна панна?

Кажуть, вона у всьому світі знана,

Кажуть, вона всіх мудрістю дивує,

І знання, й натхнення всім дарує.

Учень 2: За допомогою чарів?

Учениця 3: Та ні, все набагато цікавіше.

Учень2: Ми просимо її розказати про себе.

Учениця 1 (в ролі Літератури): Мене звати Література,

І я вічна, як саме життя.

Ще мене називають володаркою людських душ і сердець. Я допомагаю здійснювати мандрівки по всьому світу лише за допомогою вашої уяви, тільки треба захотіти: відкрити книгу і почати читати – і ми назавжди станемо найкращими друзями!

Цікаві повідомлення від восьмикласників

3.Літературу часто називають людинознавством . Спілкування з книгою, знайомство з перлинами світової літератури сприяє загальному розвитку особистості.

4. Література навчає думати, фантазувати. Про неї кажуть – друга дійсність. Справді, письменник словом своїм вирізьблює в нашій уяві образ досі невідомої нам людини.

5. З дитячих років книжка допомагала нам пізнати себе і зрозуміти світ, що нас оточує. Читаючи казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролись за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких країнах, ми збагачувались духовно.

6. І хоч чим би ми не захоплювались – технікою чи історією - на допомогу нам завжди прийдуть книги. Літературні твори відкривають нам небачені обрії, ведуть у світ пригод і фантастики, допомагають зазирнути до таємниць людської душі. І часто-густо трапляється так, що вчасно прочитаний твір підказує людині вибір життєвого шляху, професії.

7. Великі люди залишили нам свої висловлювання про літературу: М. Костомаров писав: «Література є душею народного життя», а Ф. Шіллер вважав, що «Література – це храм, куди можна ввійти лише з чистою совістю і благородними намірами». А Гіппократ стверджував, що «Життя коротке, а література вічна».

8.Книга, яка прийшла до нас у дитинстві, згодом супроводжує усе життя. І коли відчуваємо, що обставини перемагають нас, не вистачає мужності, ми гортаємо знайомі сторінки.

9.Ти відкриваєш книгу - і відступає біль,

Сьогоднішні знегоди і турботи.

Ти відкриваєш світ чужих надій,

Ступаєш на стрімкі важкі дороги.

Ти відкриваєш світ чужої боротьби –

Любов і ненависть зійшлися у двобої.

Хай плине час, стрілою мчать роки, -

Живуть в віках улюблені герої.

10. Червона Шапочка, Мюнхгаузен, Балу,

Довга Панчоха, Сніжна королева,

І Гуллівер, Синдбад, Маленький Мук,

І Білосніжка, і леді Ровена,

Дубровський, Робін Гуд і Шерлок Холмс,

Джульєтта, данський принц і трубадури

Ввійшли в наше життя з дивних книжок,

В полон нас всіх взяла Література.

Інсценівка.

Учениця 1: Дійсно, без літератури нецікавим було б наше життя. Неможливо уявити себе без літературних творів.

Учень 2: Ой, не смішіть, я краще фільм якийсь подивлюся.

Учениця 1: Але ж спочатку пишеться для фільму сценарій – а це вже література!

Учень 2: Тоді подивлюсь якусь п’єсу…

Учениця 1: Але це теж літературний драматичний твір.

Учень 2: Ну, тоді краще класну пісню послухаю.

Учениця 1: А хіба пісня це не літературний твір?

Учень 2: Ну тоді хоч анекдот…

Учениця 1: Анекдот – це також жанр фольклору.

Учень 2: Гаразд, переконала…

11. Літературу часто порівнюють з Чарівним Садом, у якому існують поруч далека минувшина і сучасність, вигадка і правда.

Учениця 1 (в ролі Літератури): І знову в мандри запрошують книги

В далекі часи, в дивовижні країни.

Відкриються вам таємниці великі,

Знайдете ви справжні безцінні перлини.

Нехай не минає вас байка чи казка,

Хай міфи і вірші у душу вам линуть,

Та тільки, прошу вас, читайте, будь ласка,

Тоді ви почуєте слово нетлінне,

І мудрі поради, і жарти дотепні,

Й думки, що летять за кордони і мури,

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує нам література!

12.Отже, продовжимо разом з вами пізнання безмежного і неповторного світу літератури. Попереду – нові зустрічі, захоплення, відкриття. Запрошуємо у подорож. Приємних та незабутніх вам вражень від зустрічі з новими книгами та літературними героями!

Ведучий 1. Сьогодні ми вітаємо дві команди:

команду «Прометей»! та команду «Афіна»!

Це знавців зарубіжної літератури, вони візьмуть участь у грі «Літературний калейдоскоп»

Ведучий 1.Надаємо їм слово (представлення команд)

Команда «Прометей»

Команда «Афіна»

Ведучий 2. Команди займають свої місця. Вболівальників і всіх глядачів просимо дотримуватись тиші і порядку під час гри.

Ведучий 1. З чого ж почнемо?

Ведучий 2. Зазвичай із загадки. Бо загадка допомагає з'ясувати, наскільки кмітлива людина. Вона була обов'язковою частиною весільного обряду.

В. Даль записав прислів'я, яке наводили як приклад нареченим: «Обирай такого дружку, щоб загадки розгадував».

Ведучий 1. А в казках царівна завжди виходить заміж за того, хто зможе дати відповідь на її загадки.

Ведучий 2. А ось послухайте наші — літературні! Відповідають команди по черзі. За одну хвилину їм треба дати найбільше відповідей. Якщо не знаєте, говорить: «Далі». Підраховується кількість запитань і правильних відповідей за 1 хв. Кількість правильних відповідей (1 бал за правильну відповідь) дорівнює кількості балів.

Конкурс 1. «Літературна загадка»

Ведучий 1.

— Закохався у свій витвір — скульптуру. (Пігліаліон.)

Герої, що хотіли зіграти квартет (Осел, Козел, Мавпа і Ведмідь)

— У нього були крила із воску, і це погубило його. (Ікар.)

— 28 років провів на безлюдному острові. (Робінзон.)

Здійснював казкові подорожі по планетах (Маленький принц)
Сильні, сміливі герої билин (богатирі)

— Закохався у своє зображення. (Нарцис.)

— Три дні і три ночі літав, зачепившись за бороду карлика-чаклуна. (Руслан.)

Герой казки, який перетворився в бридку жабу(Хлопчик – Зірка)

— Змагався з директором лялькового театру Карабасом Барабасом. (Буратіно.)

— Назвіть російського байкаря. (І. Крилов.)

Герой твору загинув під час боротьби з вовками(Снап)

— Ім'я скнари у «Різдвяній пісні в прозі». (Скрудж.)

— Із чого виник світ за слов'янським міфом? (Із яйця.)

— Раб, який був мудрим і якого зіштовхнули зі скелі, звинувативши у крадіжці (Езоп.)

— Що означає слово «античний»? (Давній.)

Не любив білити паркан (Том Сойєр)
Навчила всіх грати у гру радість (Полліанна)

— Що таке міфологія? (Зібрання міфів або наука про міфи.)

— Російський байкар, автор твору « Вовк і Ягня». ( І.Крилов)

— Як звали друга Робінзона Крузо? (П 'ятниця.)

Ця дівчинка жила у віллі «Хованка» (Пеппі Дога Панчоха)

— Жанр творів: «Вовк і Ягня», «Крук і Лисиця». (Байки.)

— Хто потрапив у полон до ліліпутів. (Гуллівер.)

— Де народився Гоголь? (Село Сорочинці на Полтавщині.)

— У якому місті народився Робін Гуд? (Локслі.)

Коли повертається Суботик? (У суботу)

— Сини Тараса Бульби. (Остап і Андрій.)

— Король Англії, що був у Австрійському полоні. (Річард Левове Серце.)

— Від чийого свисту люди помирали, квіти осипалися? (Солов'я Розбійника.)

На екскурсію на яку фабрику виграв золотий квиток Чалі? (шоколадну)

— У якій баладі головний герой — рицар Делорж? («Рукавичка».)

— Автор «Вересового трунку». (Стівенсон.)

— Єврейка з роману «Айвенго». (Ребекка.)

— Хто був водночас і героєм, і розбійником? (Робін Руд.)

Що приніс людям Прометей (вогонь)
Хто здійснив 12 подвигів (Геракл)

— Відомий детектив з Бейкер-стріт? (Шерлок Холмс.)

— Через що почалася війна між Блефуску та Ліліпутією? (Через суперечку про яйце.)

— Автор «Собаки Баскервілів». (А. Конан Дойль.)

Верховний бог у греків (Зевс)

— Основоположник детективного жанру. (Е. По.)

— Від чого помер князь Олег? (Від укусу змії)

Грецька богиня кохання (Афродіта)
У 15 років став капітаном (Дік Сенд)
Автор повісті «Ніч перед Різдвом» (Гоголь)
Загубила на балу черевичок (Попелюшка)

— Що посіяв Робінзон Крузо на острові? (Ячмінь.)

Скільки Духів Різдва з'явилися до Скруджа? (Три.)

Конкурс 2. «Інтелект»

Команди дістають по 2 теми і готуються до відповіді.

Капітан називає гравця, що буде відповідати. За кожну тему по 3 бали.

Поки команди готуються, виступає Незнайко

Завдання:

ТЕМА «ЯБЛУКА».

1.Саме такий напис був на яблуці, що стало яблуком розбрату та призвело до початку Троянської війни.

2.Скуштувавши його , були вигнані із раю.

3.Своє надкушене яблуко Бен Роджерс виміняв у Тома Сойєра на право зробити це.( «Для найвродливішої»; Адам і Єва; на право фарбувати паркан)

ТЕМА «ВОНИ БУЛИ ОСТАННІМИ…»

1.Таємниці приготування цього напою, що її так і не відкрив останній із піктів, присвячена балада Р.Стівенсона.

3.Останньою,сьомою планетою, яку відвідав Маленький принц, була саме вона.

4. Він - автор новели «Останній листок».

( Вересовий трунок; Земля; О.Генрі; )

ФРУКТОВО – ЯГІДНА ТЕМА

Коли вони його розрізали, щоб з’їсти, звідти вискочив хлопчик.
В одній із байок Лисиця захотіла дістати ці ягоди, але, навіть не скуштувавши їх,сказала «Вони кислі».
Національне дерево Японії.

(персик; виноград; сакура - вишня )

ТЕМА «СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ»

1.З проханням намалювати цю тваринку кілька разів звертався до пілота Маленький принц.

2. Цю свійську тварину прихопив із собою Гуллівер, щоб розвести таку породу в Англії.

3. Нільс здійснив свою чудесну мандрівку разом з ними.

(баранець; корова; гуси)

Конкурс 3. Конкурс капітанів «Що я знаю про письменників» (Відповідає той, хто перший підніме руку)

1. Що означає «Марк Твен»? (мірка два)

2. Який письменник був відомий як пілот?(Екзюпері)

3.Який письменник, що родився на Україні, є предком козаків? (Гоголь)

4. Кого з байкарів було засуджено до найвищої міри покарання? (Езопа)

5. Назвіть збирачів німецьких народних казок. (Брати Грімм.)

6.Письменник, який описав в своїй баладі смерть князя Олега (О.Пушкін)

7. Перший письменник доби Античності (Гомер)

8. Якому зарубіжному письменнику стоїть пам’ятник у Могилеві-Подільському? (Гоголю)

9.Автор оповідання «Хамелеон» (Чехов)

10.Хто з письменників вважається засновником історичного роману? (В.Скотт)

Конкурс 4. «Анотація до книги»

Потрібно скласти анотацію до будь-якої книги зарубіжного письменника, щоб зацікавити читачів до її читання

Поки команди працюють , проводиться

«Гра з глядачами»

Конкурс 4. «Анотація до книги» Прослуховування і оцінювання анотацій

Інсценівка із казки «Пеппі Догапанчоха»

Конкурс 5. «Гонка за лідером»

Цей конкурс визначить команду-переможця. Запитання будуть із теорії літератури.

— Повчальний висновок у байці. (Мораль.)

— Розмова між двома персонажами. (Діалог.)

— Основне питання, яке висвітлюється у творі. (Тема.)

— Зупинка голосу під час читання. (Пауза.)

— Опис внутрішнього виду приміщення, де відбувається подія. (Інтер 'єр.)

— Співчутливе, доброзичливе висміювання негативних явищ життя. (Гумор.)

— Інакомовлення у художньому творі (Алегорія.)

— Поетичне означення. (Епітет.)

— Перебільшення у художньому творі. (Гіпербола.)

— Повторення слів, або вживання близьких за смислом чи звуковим складом. (Тавтологія.)

— Основна думка художнього твору. (Ідея.)

— Роздуми персонажа вголос, розмова із самим собою або з глядачами (у драматичних творах). (Монолог.)

— Співзвучність прикінцевих складів у рядку. (Рима.)

— Опис зовнішності персонажа. (Портрет.)

— Система пов'язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і розв'язується суперечність між ними. (Сюжет.)

— Різке протиставлення якихось істотних ознак чи властивостей характеру, подій, предметів. (Антитеза.)

— Невеличкий художній твір, у якому події та люди зображуються в жартівливому тоні. (Гумореска.)

Журі підбиває підсумки , а ми надаємо слово учасникам гри

(виступ учнів)

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і вмить,

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов'язку чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає «Кобзаря» юнак,

Коли Франка «огромнії сонети»

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

... Читай Шекспіра, Данте,—

Відчуєш на собі, як діють їх таланти,

І враз побачиш ти, що теж стаєш таким,

І станеш вдумливим, і ніжним, й чуйним;

Відчуєш ти їх дух, високе їх горіння,

Вони в тобі блиснуть, як в келії проміння;

Що глибше у душі засяє велич їх,

То більше у тобі заграє струн живих;

І відповідь душа на запити дістане;

І кращим станеш ти; і все лихе розтане,

Мов сніг той від огню,—й царі, і королі,

І забобони, й зло,— страшне все на землі!

Бо першими знання приходять до людини,

А потім воля вже. їх сяйво ясноплинне

Освітлює твій ум.

Показують книжки дорогу до мети.

У них живуть думки, і рвуть вони окови,

Якими сковане у них правдиве слово:

Мов вузол гордіїв, ум спутаний у нас.

А книга — лікар твій, твій провідник весь час.

Вона скоряє все: безумства, страхи, болі.

Вона — твої знання, скарб найдорожчий твій,

Честь, істина, права, натхнення чистих мрій,

Прогрес і розум твій, що зносить всі загати.

Скільки цікавого попереду в тих, хто мандруватиме далі. Саме мандруватиме. Адже книголюби вважають себе справжніми мандрівниками. Так, німецький письменник Й. Ґете, уявляючи, що він подорожує хвилями книжкового моря, стверджував: «Царство книг справді може бути названо морем — таке воно неозоре, такі дива можна в ньому знайти

Підсумок тижня робить учитель

1 ведучий. Книги — володарі простору. Вони запрошують нас до захоплюючих подорожей, ведуть у Найрізноманітніші куточки нашої планети, у загадковий Всесвіт Кожний народ має свою літературу. З неї ми дізнаємося про особливості історії, традицій і звичаїв людей, які населяють земну кулю. Зарубіжна література — це справжня духовна скарбниця людства.

2 ведучий. Думка про те, що книги — посланці миру, звучить в словах литовця Едуарда Межелайтіса: «Подібно довгим ключам перелітних птахів мандрують книги по Засіяному зорями піднебессю і на райдужних крилах несуть дружбу — немов сонце».

1 ведучий. Книга — єдина машина часу, утворена людиною. Завдяки їй ми розсуваємо межі теперішнього, перелітаємо в минуле та майбутнє.

2 ведучий. Книга — справжній маг. Читаючи, ми уявляємо себе чарівниками, здатними розуміти мову речей, тварин і рослин. Скільки дивовижних таємниць відкривається нам завдяки книгам! Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів! А скільки незабутніх зустрічей з літературними героями!

Отож, шановні друзі, до нових зустрічей!

НЕ ЗГАСНЕ СВІЧА ПАМ’ЯТІ

Сценарій до Дня вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років

2015 рік

НЕ ЗГАСНЕ СВІЧА ПАМ’ЯТІ

Мета: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; учити дітей бережливо ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Обладнання: комп’ютер, відеопроектор, дошка, відеоматеріали, свічечка, ікона, колоски з чорною стрічкою, хлібина на вишитому рушнику, історичні факти голодомору, ілюстрації, брошури, література.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

1-й у ч е н ь

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно!

Ніна Виноградська

У ч е н ь. Сьогодні поширена думка, що говорити про голод – це озиратися назад, блукати десь поміж могил. А що ми там знайдемо? Ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи варто сьогодні говорити про голод?

В е д у ч а. Озиратися у минуле потрібно кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні тай майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Необхідно осмислити власне минуле, зрозуміти його, адже історія повторюється. І коли люди не роблять сьогодні висновків, то вони ходитимуть по колу. Отже, озиратися потрібно, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

В е д у ч и й. І ще одна гірка істина. У могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Усі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – усе це винищували з корінням.

2-й у ч е н ь.

Ти кажеш ,не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору?

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі,

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,

Греби, нічого людям не лишай!

Хто, ж села вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв.

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

3-й у ч е н ь.

… І от приходить тридцять третій рік,

Його проклятим називають люди.

В коморах, клунях, кожен кут, засік,

Мітла червона вимела усюди.

І колгосп погнали коні та воли,

Вози, плуги і борони забрали,

Одних людей на північ повезли,

А інших смерть голодна доконала…

А. Легіт «Пекло земне»

В е д у ч а. 1933 року в Україні лютував великий голод. Не було тоді ані війни, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

В е д у ч и й. Світ мав би розколотись на двоє, сонце мало б припинити світити, земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми єдині, спадкоємці всього, що було.

В е д у ч а. тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам! Усе, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга!

4-й у ч е н ь.

Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю.

Всі українські села, присілки та хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

5-й у ч е н ь.

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах –

Тай мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини. Дні минають.

Минають місяці. Село.

Навік замовкло, оніміло,

І кропивою поросло…

В е д у ч и й. Голодомор мовою фактів.

В е д у ч а. політика Голодомору – це примусове вилучення всіх продовольчих припасів.

1-й у ч е н ь. Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель. Того року урожай хліба був гарний, але надійшло розпорядження, що хліб роздали незаконно. Почали забирати з домівок усе, що знаходили. Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча б жменьку зерна – це було велике щастя.

2-й у ч е н ь. Серпень 1932 р. – ухвалено так званий закон «Про п’ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях.

3-й у ч е н ь. Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означали вилучення всіх харчів у селян.

4-й у ч е н ь. Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, зокрема насіннєві.

5-й у ч е н ь. Блокада мешканців окремих територій та всієї України.

6-й у ч е н ь. Листопад 1932 р. – в Україні запроваджують систему «чорних дощечок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства.

7- й у ч е н ь. Січень 1933 р. – заборонено виїзд за межі Кубані і України, в той час переважно заселені українцями.

8- й у ч е н ь. Влада продовжувала вивозити зерно за кордон.

9- й у ч е н ь. Найстрашніше почалося навесні 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра. Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, адже вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли на візках, у кого була ще хоч якась сила. Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство.

10- й у ч е н ь. Мати зарубала свою дворічну дитину і зварила, аби прогодувати решту дітей. Скаламутився у неї розум, кричала тільки: «Ваню, Ваню, Ваню!»

11– й у ч е н ь. Пограбовані, зламані голодом і жорстокістю влади, люди вже не намагалися шукати вихід. У слабших, вразливіших натур виникав безконтрольний хворобливий стан. Це не моральна категорія, ні, це була тяжка хвороба, зумовлена голодом. З’являлась моторошна байдужість до мук ближнього, були й випадки канібалізму, скоєні в стані повного відключення кори головного мозку. Ледь отямившись, ці люди у відчаї накладали на себе руки. Або назавжди божеволіли.

Відео «Свідчення очевидців»

13-й у ч е н ь

«Боже, врятуй мою Маму!»

Мамо! Матусю! Рідненька!

Не покинь мене, моя ненько!

Не лити ти до синього неба,

Бо для доні тобі жити треба.

Твоя донечка їстоньки хоче.

Ось і мишка про жито шепоче…

Хоч не хліба мені, а зернинку знайти,

І до тебе б тоді, були сили дійти.

Це зернятко тобі я усе б віддала,

Аби тільки, Матусю, була ти жива!

Боженька! Чуєш! Врятуй мою Маму!

Братика й тата вже кинули в яму.

Від голоду вмерло все наше село.

А людей тут багато-багато жило!..

Залишились тільки я і Матуся.

То ж до тебе, Єдиного, я зараз молюся!

Т.А. Гончар

Звучить пісня-звернення «Остання молитва»

В е д у ч и й. Голодомор 1932 – 1933 років страшна трагедія в історії нашої держави. Голодомор забрав мільйони людей. Невідома навіть приблизна цифра. Щоб не повторилося такої події, ми повинні знати і пам’ятати про них.

У ч е н ь. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошую хвилину скорботи.

Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. Хай у кожному місті й селі, у кожній оселі. У кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина ввійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від сліз.

Діти запалюють свічки.

Звучить музика Мирослава Скорика «Свіча»

В е д у ч а. Минають дні, минають роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних. Відтоді минуло 84 роки. Та дзвін пам’яті лунатиме, допоки ми лишатимемося людьми.

В е д у ч и й. Ми пережили катастрофу, що могла зупинити життя всього народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх поміж людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

В е д у ч а. Я прошу кожного громадянина України і кожну українську сім’ю схилитися перед пам’яттю наших невинно загиблих батьків, братів, сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і майбутнього поколінь, для нашої єдності, для нашої віри у життя і справедливість.

В е д у ч и й. У день ушанування пам’яті невинних жертв Голодомору запаліть поминальні свічки, об’єднайтесь у слові й молитві за Україну.

В е д у ч а.

Це – знак нашої пам’яті.

Це – святий вогник, який зігріває душі загиблих.

В е д у ч и й.

Це – світло очищення заради нашого майбутнього.

Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди.

16-й у ч е н ь.

Поставте свічку – за Марічок,

Поставте свічку – за Івaнків,

Що відійшли у вічну вічність…

Поставте! Хай горять до ранку…

За всіх бабусь запалим свічку…

За дідусів – хоч невеличку…

Вселенський біль – батьківські очі!

Поставте свічечку до ночі…

Всім матерям –

Хоча б по свічці!

Хай на весь світ кричать!

Хай світять!

Хай люди чують!

Космос бачить!

Бо ні забуть, а ні пробачить

Не можна і не в силах того,

Як нелюди дурили Бога!

Перегляд відео Оксани Білозір «Свіча».

В е д у ч а. Наприкінці хочеться звернутися до вас словами Великого Пророка України Тараса Григоровича Шевченка:

… Отак і ви прочитайте!

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників кого, коли

За що розпинали…

Озаринецький Ліцей Могилів-Подільської міської ради

виховні заходи