с. Озаринці. Озаринецька СЗШ І-ІІІ ступенів

 







Історія школи

 

     СКАЧАТИ ТУТ   ІСТОРІЯ ШКОЛИ  

ІСТОРІЯ ШКОЛИ С. ОЗАРИНЕЦЬ

Історія с. Озаринці тісно пов"язана з історією Озаринецької середньої школи, яка має високий авторитет і гарні традиції з часу її заснування. Як записано в "Подольських епархиальных ведомостях" №7, 1907р. під редакцією Ю.Сіцінського у 1874р., міністром освіти Росії Д.Толстим було затверджено нове "Положення про початкові народні училища". Воно носило дещо демократичне спрямування щодо сільських дітей. І вже у 1878р. в с. Озаринці було відкрито однокласне церковноприходське Міністерське училище. Заняття у ньому розпочалось 1 жовтня, навчалось 12 хлопчиків - дітей багатої сільської верхівки.


       

Приміщення так званої центральної школи (без добудови 1962р.) побудоване за кошти, земства і місцевих меценатів у 80-х роках 19ст. за шість місяців, мало 3 класи, кабінет директора, учительську. Школа побудована на землі, яка належала нині діючій церкві (Різдва Пресвятої Богородиці), згідно з положенням про відстань від церкви (60 сажнів). Дівчаток до школи не приймали. Тільки у 1897р. було відкрито церковну школу грамоти для дівчаток. Заняття в школі велись тільки російською мовою. Велика увага приділялась моральному вихованню через вивчення Закону Божого, історії Церкви, церковного співу. В основному, учнів навчали читати, писати, арифметики. Виховували учителі в учнів трудолюбивість. Заняття в школі розпочинались, коли закінчувались сільськогосподарські роботи, випас худоби, і завершувались, коли весною розпочинались роботи на полях і городах. Діти незаможних селян вчились до тих пір, поки навчались читати хоч по складах і рахувати, зрідка сяк-так писати. У перші 2-3 роки діяльності школи учителями були піп і дяк. Потім працювали учителі з відповідною освітою, що були вихідцями з простого народу. Запам'ятались старожилам села одні з перших учителі Марія Миколаївна, Юстина Павлівна Масеньова родом з Вендичан.

В 1911р. 1 січня в Озаринецьку школу прибув Олександр Олексійович Кривіцький, який закінчив у 1909р. Вищі педагогічні курси Черняєва у Петербурзі. Він був призначений на посаду учителя. З цього часу розпочалась нова сторінка життя Озаринецької школи, пов"язана з колоритною особистістю О.О.Кривіцького. Він був всебічно розвинений, високий ерудит не тільки з усіх шкільних предметів. Інтелігент у повному розумінні цього слова, лагідний, ввічливий. Був близько знайомий з багатьма видатними людьми Петербурга і Києва, зокрема, київської Плеяди - Лисенки, Косачі, Старицький, Кропивницький, Климент Квітка і багатьма іншими.  
   О. Кривіцький на уроках літератури у 6 класі показував фотографію, де була Леся Українка, її родичі і Олексанр Кривіцький з ними (із спогадів учнів Олександра Олексійовича). Чоловік Лесі Українки Климент Квітка дуже високо цінував високі знання О.Кривіцького з фольклору та етнографії. Ще навчаючись у Вінницькій гімназії, Кривіцький записав на Поділлі багато народних пісень, переказів, повір’їв, які Квітка друкував у різних етнографічних збірниках, журналах. Сам учений в Озаринці приїздив двічі - 1925, 1927 роках, вивчав звичаї, традиції жителів села. Учений був зачарований великодними іграми та піснями, що звучали навколо церкви, багато їх він видрукував в етнографічних збірниках з поміткою - Озаринці.


О.Кривіцький досконало володів українською, російською, німецькою, польською, непогано французькою, англійською мовами. Глибоко знав українську і світову літератури, фізику, археологію, геологію, біологію, історію. А тому з перших днів роботи своїми бесідами та уроками захоплював учнів, про що розповіли у своїх спогадах у 1978р. з нагоди 100-річчя Озаринецької школи колишні учні О.Кривіцького: Тетяна Михайлівна Андрієва (Гуйван), Євгена Семенівна Мельниченко (Женя Бура), професор Онуфрій Арсенович Парасунько, учений секретар Київського педінституту Василь Семенович Парасунько.

     Викладав Олександр Олексійович майже всі предмети, брав активну участь в організації освітнього процесу не тільки в Озаринцях.

    З 1911 по 1917р. працював не тільки учителем, а ще й керівником ряду гуртків - передавав учням своє захоплення археологією, українською піснею, фольклором.

    У 1917р. учениця О.Кривіцького Тетяна Михайлівна Гуйван (по чоловікові Андрієва) - перша учителька з простої озаринецької сім"ї, яка почала працювати в молодших класах.

    У 1921р. у Могилеві -Под. працювали педкурси соціального виховання, завкурсами був Олександр Олексійович Кривіцький, про що свідчить довідка (оригінал) на ім"я Гуйван Т.М. На цих курсах дитячу літературу читала відома українська письменниця, мати Лесі Українки, Олена Пчілка, яка жила у Могилеві-Под. у 1921-1923рр. Курси діяли 3 роки. У 1923-1924рр. О.Кривіцький працював завідуючим райнаросвіти, віддав багато сил для роботи з учителями, працював над піднесенням їх методичного і політичного рівня, організував курси, читав на них лекції на різні теми. А з 1924р. організував курси перепідготовки у м.Могилеві - Под. Багато працював з селянами Озаринець у лікбезі. В той же час він організовує хоровий і драматичний гуртки. З 1925 по 1931р.працює завідуючим Озаринецької семирічки. Це був час злету школи. Кривіцький домігся, що в районі тільки в Озаринецькій школі учні вивчали на уроках геологію і мінералогію. Ці предмети він читав сам. З учнями проводив екскурсії, здійснюючи геологічні розвідки, де зібрали учні місцеві мінерали, зуби акули, зуби і кістки мамонта, кам"яні соклуги, мотики, стріли, посуд. На основі зібраних матеріалів при школі було створено геологічний музей, експонати були розміщені в кількох шафах. В Озаринецьку школу приїжджали на екскурсію учні з Могилева-Под., з багатьох сільських шкіл інших районів. До Кривіцького часто приїжджав відомий український учений-геолог академік П.Тутковський, який схвально відгукувався про подвижницьку роботу педагога сільської школи О. О. Кривіцького. А у 1926р. шкільний музей відвідали учасники ІІ-го Всесоюзного з "їзду геологів - понад 40 вчених з різних кінців Радянського Союзу. Про їхні враження свідчить такий запис: "Глибокошановний Олександр Олексійович, оглянувши геологічний музей Озаринецької семирічної школи, екскурсія ІІ-го Всесоюзного з"їзду геологів висловлює вам глибоку вдячність за вашу діяльність на благо української науки". А далі підписи видатних учених.

       У жовтні 1931р. О.О.Кривіцького перевели з Озаринецької школи у Могилів-Под. гірничий технікум. Через два роки з різних причин Олександр Олексійович переїжджає у м. Сталіне (Донецьк).Одна з причин - життям і діяльністю цього інтелігента дуже почало цікавитись НКВД, його звинувачували у націоналізмі. Академік Тутковький врятував Кривіцького, свого талановитого учня, запропонував йому місце роботи в геологічному інституті м.Сталіне, але пляма націоналіста направила цього патріота в тюрму. Син Кривіцького Іполит закінчив цей інститут напередодні Великої Вітчизняної війни.

       З 1931 по 1943р. О.О.Кривіцького не було в Озаринцях. Краєзнавча робота стихла, експонати музею були знищені, розтягнуті. Знищена і цінна бібліотека з цього питання, яку учитель залишив у школі. З 1944 по 1946р - до кінця свого життя (жовтень 1946р.) О. О. Кривіцький працював учителем своєї рідної школи. За бажанням дружини Марії, Олександра Олексійовича було поховано біля нині діючої церкви. У кінці 60-х років колишні учні Кривіцького порушували питання про присвоєння Озаринецькій школі імені О.О.Кривіцького. Це були відомі учені, педагоги, журналісти, просто високосвідомі і чесні озаринчани - трудівники (професори О.А.Парасунько, І.З.Ройтман, учений секретар В.С.Парасунько, підполковник внутрішньої служби Яцентюк, журналіст Б.Н.Хандрос і багато інших).

В жовтні 1969р., на догоду тодішній системі, син Олександра Олексійовича Іполит Олександрович (інженер одного з київських заводів) перепоховав прах свого батька на сільському кладовищі. До цієї акції приєднались всі чесні люди села. Та влада "нагадала", що покійний був у студентські роки членом партії есерів, але влада "забула", що 5 березня 1906р. у м.Вінниці син "смотрителя" (інспектора) реального училища ім. Пушкіна Олександр Кривіцький виступив з промовою проти царського режиму. У інспектора Олексія Кривіцького було 5 синів, і поки поліція розібралась, котрий з них виступав, то Олександр Олексійович був на навчанні у Петербурзі. Батькові довелось докласти чимало зусиль, щоб заладнати цю справу у поліції, та кримінальну справу було заведено. Вінницька поліція це пам"ятала, а тому після закінчення навчання Кривіцький не міг влаштуватись на роботу у Вінниці, хоч батько був дуже авторитетною людиною у місті. Деякий час він працював на півночі Поділля (Тернопільська область). А переїзд О.О.Кривіцького в с.Озаринці був засланням на "край губернії".

      При всіх стараннях видатних учнів ім"я О.О.Кривіцького так і не присвоїли школі, якій він віддав найкращі роки свого життя. :

Вплив учителя Кривіцького на своїх учнів був великий. Багато з них обрали своїм фахом геологію: Павло Гук, Григорій Гук, Янко Чорний, Микола Файчук (із спогадів В. С. Парасунька).

        У 1928р. 48 випускників Озаринецької школи навчались у різних інститутах і технікумах. (Там же). Багато з них при сприянні О.Кривіцького закінчили Могилів-Под. педтехникум, а потім здобули вищу педагогічну освіту. (Там же).

Поряд з О.О.Кривіцьким     працювали сумлінно учителі Дорош, Козак,     Хандрос Н.Б., Гураш В.Н., Килимник Т.Г. Одна з вулиць села названа іменем О.Кривіцького.

З 1917 по 1922р. в Озаринцях у колишньому приміщенні волості (тепер нижня школа, а потім молитовний будинок ЄХр) працювала єврейська трудова школа, завідуючим і учителем був Хандрос Наум Борисович.

У 1937р. Озаринецька семирічна школа завершила перехід до середньої. У 1938р. був перший випуск учнів 10-го класу.

Серед них і ті випускники, які потім працювали учителями у рідній школі - Білоус Григорій Іванович, Коняга Михайло Гнатович, Парасунько Марія Артемівна.

 У 1931-1941рр. директорами школи працювали Килимник Тимофій Гаврилович, Ювчик Іван Михайлович, Рибакова Наталя Дмитрівна, знову Килимник Т.Г., після нього - Кофман Б.Г., Дембицький П.С., Рябошапка М.М., Череватенко Л.Ф.,  Рудик М.І.

 

   





 

 

  


                

У 1937р. в . Озаринецьку школу після закінчення Ніжинського педінституту прибули Ювчик І.М. - на посаду директора школи (загинув у перший рік війни), Ярош Іван Григорович - учитель української мови і літератури (був присутній на святкуванні 100-річчя школи), Ройтман І.З - учитель фізики і математики. Молоді учителі швидко подружились з учнями і їх батьками, учителями школи, керували драматичним, фізичним гуртками, піднесли на високий рівень художню самодіяльність учнів, вивчали побут і звичаї жителів села.

  Велику роботу по вивченню рідного краю у кінці 20-х і початку 30-х років проводили учителі біології подружжя Гураш Василь Андрійович та Ольга Василівна. Разом з О.Кривіцьким займались геологією і археологією.

 У роки Великої Вітчизняної війни, під час окупації Озаринець румунами, школа працювала один рік - 1941-1942 н.р. В молодших і середніх класах (старших не було) вивчалась математика, письмо, рідна мова і література, деякі природничі предмети, Закон Божий. Дітей учителі водили до церкви не тільки на свята. Румунські офіцери часто заходили у класи, перевіряли, як учні вивчають релігійні предмети. В цей час у школі працювали такі учителі: Волошина О.П., Кривіцький І.О., Христінін О.В., Ганна Львівна, Василь Самуїлович, Ліда Кирилівна, Фросина Володимирівна. Директором школи працював Килимник Тимофій Гаврилович (він був уже людиною похилого віку).

 У березні  1944р.,  після звільнення села (19 березня) від румунських загарбників, школа відновила свою повноцінну діяльність.

Директором школи було призначено Кофман Беллу Григорівну. Під ЇЇ керівництвом було проведено значний ремонт всіх приміщень школи, всі роки вона дбала про підручники, наочні посібники, забезпечення учнів партами, а частіше - лавками і столами. Молодші і середні класи були переповнені –

по 40-45 учнів. Часто на уроках (у післявоєнний рік) учні сиділи на підлозі. З 1952 по 1960 рік директором працював Дембицький Павло Стахович. Він приділив значну увагу виконанню закону про всеобуч, піднесенню якості знань учнів, вихованню свідомої дисципліни школярів, приділяв увагу добору кадрів. В ці роки велику роботу по естетичному вихованню учнів проводила учителька російської мови і літератури Павловська Віра Лаврентіївна, її літературні вечори та новорічні карнавали запам'ятались учням на все життя.

 

З серпня 1960 по січень 1968р. директором школи працював Рябошапка Микола Миронович, за фахом фізик, випускник Вінницького педінституту. Він домігся, що у 1962р. було добудовано до приміщення центральної школи 6 класних кімнат, що дало можливість усунути двозмінне навчання. Добудову здійснив колгосп ім.Щорса, де головою правління працював  Мединич Григорій Григорович.

         Рябошапка М.М.  дбав    про зміцнення матеріальної бази школи. У новозбудовані класи було завезено нові дерев"яні парти, а у фізкабінет - лабораторні столи, нові стільці. У 1965р. було оформлено окремі класи-кабінети: української мови і літератури (Рудик М.І.), російської мови і літератури (Череватенко Л.Ф., Хандрос С.Н.), добре було обладнано майстерню по дереву (Кулівар Іван Андрійович), розпочато оформлення кабінету хімії (Білоус Г.І.)

 У 1964р. був перший випуск учнів 11-го класу, їх було 15. Окремі з них з атестатом про середню освіту отримали права механізатора широкого профілю. У вузи і технікуми відразу після школи поступило 5 випускників.

  Другий випуск учнів 11 класу був у 1965р., їх було 16. Більшість випускників були добре підготовлені, мали глибокі знання, а тому 6 учнів відразу поступили у вузи, окремі - у технікуми.

Ще був третій випуск учнів 11 класу у 1966р. разом з випускниками 10 класу.

На початку 60-х років, згідно з постановою Уряду СРСР про загальну середню освіту всього населення, велика увага приділялася заочному навчанню не тільки молоді, а й всіх працюючих. При школі у 1961р. було організовано консультпункт Могилів-Подільської заочної школи, директором якої був довгі роки Борочин М.К. Консультпункт при школі працював до 1991р., що сприяло значній частині дорослого населення отримати середню освіту без відриву від виробництва. За 30 років атестати про середню освіту отримали більше як 360 чоловік. Завконсультпунктом працювали (1961-1991рр.: Рябошапка М.М., Тимошенко Л.П., Штульберг Л.І.(15 років), Коняга Г.М.).

  Перший випуск заочної школи був у 1963р. - 10 учнів, вони отримати атестати про середню освіту без відриву від виробництва. Випускниця Ткачук Марія Миколаївна цього ж року поступила до Кам"янець - Подільського сільгоспінституту, після його закінчення - до аспірантури, де захистила дисертацію на звання кандидата біологічних наук.

  У 1965р Рябошапка М.М. побудував приміщення інтернату для учнів старших класів, які ходили навчатися в Озаринецьку школу з сіл Конева, Садова, Воєводчинці, Грабарівка. Інтернат при школі діяв до 1974р. З цього часу учнів до школи підвозили безкоштовно рейсові автобуси. В тому ж приміщенні, що інтернат, була квартира директора школи.

  За час директорування Рябошапки М.М. значно зміцніла матеріальна база школи, зокрема, завезено багато наочних посібників з фізики, хімії, біології, географії, літератури, історії, ТНЗ.


  У 1968р. (січень) директором школи було призначено Череватенко Лідію Федорівну, а Рябошапка М.М. призначено головою правління колгоспу ім.Щорса. Очолювала школу Лідія Федорівна до 15.08.1975р. За цей час значно зросла матеріальна база школи, було оформлено кабінети історії, геграфії, іноземної мови. Поповнено матеріальну базу майстерні по дереву, обладнано майстерню по металу, для якої завезено 12 верстаків. Завмайстернею (комбінованою) було призначено Мельника І.Й після того, як Кулівар І.А. вийшов на пенсію. Постійно поновлювались всі кабінети роздатковим матеріалом, таблицями, картами, ТЗН. За цей час у школу було завезено нові стандартні дошки, шафи, столи, стільці. Учні отримали спортзал, який було обладнано на базі недіючої церкви. Значну допомогу у зміцненні    матеріальної бази школи надавало правління колгоспу    ім. Щорса.

  Заступник директора школи Войтов Павло Дмитрович велику увагу приділяв піднесенню рівня фахової підготовки і методичної майстерності учителів.

  У 1968р., згідно з Постановою Уряду, в середніх школах було введено посаду організатора позакласної та позашкільної виховної роботи (заступник директора по позакласній виховній роботі). На цій посаді працювали : з 1968р. - Тимошенко Л.П., з 1970р. - Рудик М.І., з 1972 - Гнатик Г.І., з 1975  - Ткачук Т.Ф., з 1999 -  Колесник Л.І., з 2003 року – Ковальова С.А.

  У 1970р. для учнів 9- 10-х класів було введено новий предмет - початкова військова підготовка (ПВП). Першим керівником цього предмету був Кулівар Анатолій Федорович. Для якісного вивчення предмета було обладнано стрілковий тир та кімнату збереження зброї - бойові автомати, гвинтівки.

  У 70-80-х роках велика увага приділялась вивченню російської мови та літератури, значно менша - рідній мові і літературі. Учителям російської мови та літератури щомісячно проводилась надбавка до зарплати на 15%. Це був вияв приниження української мови і літератури, а, зрештою, - самої нації.

  У зв"язку з тим, що Череватенко Л.Ф. пішла на партійну роботу, то з 15.08.1975р. директором школи було призначено Рудик Марію Іванівну, заступником директора по навчально-виховній роботі - Гнатик Галину Іванівну, організатором - Ткачук Тетяну Федорівну.

 

         

  


  Школа взяла нові напрями діяльності по удосконаленню фахового рівня і методичної майстерності учителів, піднесення рівня знань учнів.

Директор Рудик М.І. приділяла велику увагу естетичному оформленню класних кімнат, кабінетів, коридорів, взагалі, приміщень школи, а їх було 6: 1) центральна школа, де було 8 кабінетів, учительська, піонерська кімната, кабінет директора, їдальня і кухня; 2) нижня школа, де було 5 класних кімнат, майстерня по дереву і металу - комбінована певний час; 3) приміщення на господарстві - тут, в основному, навчались учні 1- 4 класів; 4) приміщення недалеко ділянок, де був кабінет ПВП, кімната збереження зброї, а через коридор - клас для молодших школярів; 5) в приміщенні колишньої квартири директора школи була розміщена бібліотека, невеликий читальний зал; 6) спортзал з підсобними приміщеннями (це у недіючій церкві).

Всі приміщення були розміщені одне від одного на значній відстані, взимку, в негоду важко було до них добиратись. Та скрізь було чисто, охайно. Учні в усіх класах під керівництвом класних керівників, класоводів почали активно вирощувати кімнатні квіти (вазони), дбали про озеленення стареньких приміщень. Гарний приклад у цій справі подала учителька біології Краснопюр Н.М., класовод Войтова Г.Г.

  Під керівництвом директора педколектив приділив значну увагу естетичному і моральному вихованню учнів, особлива увага приділялась вихованню культури поведінки школярів, взято курс на педагогізацію батьків. На цих та інших напрямах колектив досяг за короткий час значних успіхів. На високий рівень була поставлена методична робота з педколективом. Ця робота була постійною і змістовною. За цю ділянку персонально відповідала заступник Гнатик Г.І., за стан виховної роботи з учнями, її зміст, напрями - Ткачук Т.Ф. Вона приділяла значну увагу учнівському самоврядуванню, яке сприяло дисципліні і порядку серед всіх школярів.

  За короткий час школа добилась значних успіхів у навчально-виховному процесі, а тому в січні 1978р. Озаринецька школа зайняла перше місце у змаганні серед шкіл району по підготовці до нового навчального року. Це було вперше з часу, коли школа стала середньою.

  Колектив було нагороджено перехідним Червоним прапором і грамотою райкому профспілки Могилів-Подільського райвно та Могилів-Подільського міському Компартії України. Учителі горді були, що їх праця була гідно оцінена. Це надихало педагогів на творчість і якість роботи.

  Гордістю школи в цей час були навчально-дослідні ділянки, якими завідувала учителька біології Краснопюр Ніна Микитівна. Добре, з естетичним смаком були оформлені навчальні кабінети, класи - стендами, новими меблями, ТЗН:

 

української мови і літератури                 -   Ткачук М.І., ТкачукТ.Ф

російської мови і літератури                   -   Мантак Л.В., Левіт Й.Л.

математики                                                  -   Коняга Г.М., Мількевич Г.В.

фізики                                                            -   Рібун І.В., Бурик Г.І.

хімії                                                                -  Білоус Г.І., Ткачук М.М., Гнатик Г.І.

біології                                                          -   Краснопюр Н.М.

географії                                                       -   Заблоцька Л.І.

іноземної мови                                            -   Циба Г.Ю.

історії                                                             -  Мельник Г.С.,  Войтов П.Д.

П В П, спортзал                                        -   Кулівар А.Ф., Кулівар В.Ф.

майстерня                                                  -  Мельник І.Й.

  З 1978 по 1996р. школа займала 6 разів перше місце у змаганні серед шкіл району по підготовці до нового навчального року або щорічно 2-ге чи 3-тє місця, нагороджувалась грамотами та цінними подарунками. А у 1990р. Озаринецьку школу було занесено на районну Дошку пошани і відзначено дипломом.

  За ці роки значно зросла педагогічна і методична майстерність учителів, що у свою чергу, вплинуло на піднесення рівня знань учнів. Щорічно значна частина випускників нагороджувалась медалями, грамотами. Учні постійно займали призові місця з багатьох предметів на районних та обласних предметних олімпіадах. Переможцями обласної олімпіади і учасниками республіканської з української мови і літератури стали Ткачук Наталя, Гук Тетяна, Горщук Галина.

Щорічно 45-50% випускників школи поступали на навчання у вузи і технікуми. Значна частина їх була колгоспними стипендіатами. Ряд випускників закінчили вузи відмінно, школа отримувала подяки з вузів, технікумів за ґрунтовні знання і високу вихованість випускників.

Великою подією в житті села було святкування у 1978р. 100-річчя з дня заснування Озаринецької школи.

 

    

 

На свято з’їхались з усіх кінців Батьківщини багато випускників різних років, а всього на святі було біля тисячі чоловік: гості, близькі й далекі - випускники й педагоги майже всіх років, багато молоді з сусідніх сіл, майже всі жителі Озаринець, учні. Серед гостей - доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР Парасунько Онуфрій Арсентійович, кандидат біологічних наук Ткачук Марія Миколаївна, журналіст Хандрос Б.Н., перший директор школи післявоєнних років Кофман Б.Г., директор школи довоєнних років Рибакова Н.Д., учитель довоєнних років Ярош Іван Григорович, підполковник внутрішньої служби Яцентюк, інженери, учителі, лікарі, робітники, колгоспники, службовці - всі патріоти рідної школи.

 


 У доповіді директор школи Рудик М.І. показала трудовий шлях школи і її працівників, які навчили і виховали за 100 років більше як 5 тисяч молодих громадян, а працювало за ці роки у школі до 150 педагогів. Названо видатних педагогів, випускників, які сумлінно трудились у мирний час і мужньо захищали Вітчизну у грізні роки війни. На час свята у школі працює 35 педагогів, з них з вищою освітою 28, а 26 - випускники рідної школи В школі своя парторганізація, комсомольська організація учителів, учнівські комсомольська та піонерська організації.

  До свята юні дослідники встановили, випускники Озаринецької школи трудяться в різних сферах виробництва: учителів - 156, інженерів - 86, лікарів - 54, медсестер - 46, агрономів - 38, бухгалтерів - 47, юристів - 11, кадрових офіцерів - 42, учених - 12, механізаторів - 187, будівельників -158, робітників - 155 і інших.

  На честь свята біля пам"ятника загиблим воїнам-односельчанам в роки Великої Вітчизняної війни посаджено алею (горобини); перше дерево посадив почесний громадянин с.Озаринець - професор Парасунько О.А.

  Майже всіх учителів відзначено різними нагородами -відмінник народної освіти України, грамотами Міністерства освіти УРСР, облвно, міськкому Компартії, їх імена занесено в книгу Пошани школи. Для всіх присутніх було дано великий концерт силами шкільної художньої самодіяльності.

  У 80-90-х роках високого рівня досягла учительська й учнівська художня самодіяльність. Учнівський хор, ансамблі не раз були призерами районного огляду, брали участь у кущових обласних оглядах. Добре знали в районі жіночий ансамбль учителів школи, який не раз був призером огляду художньої самодіяльності. Особливо чарував жителів села і району багато років мелодійним співом дует у складі учителів Заблоцької Любові Іванівни і Бурдейної Марії Василівни.

 

                

У 1988р. учениця 10 класу Парасунько Гафія одержала звання лауреата республіканського конкурсу солістів-вокалістів серед сільської учнівської молоді.

Гарну пам"ять про себе залишили у селі керівники учнівської художньої самодіяльності Іванов Василь Семенович, Александер Лілія Романівна, Водзінський Григорій Володимирович;

   Великою популярністю серед жителів села користується багато років учнівський оркестр духових інструментів, яким чимало років керує Килимник Петро Петрович, він проводить значну роботу по вихованню в учнів любові до музики.

 

                       

 

Оркестр постійно брав участь в оглядах учнівської художньої самодіяльності,    в   районних   святах,    а   також   учасник   всіх загальносільських свят.

   


У 80-90-і роки на високому рівні була спортивно-масова робота серед школярів - керівник Кулівар А.Ф. Учні з усіх видів спорту брали участь в районних змаганнях, а з окремих - в обласних. З багатьох видів були призерами, нагороджені кубками за успіх по волейболу, баскетболу, футболу, легкій атлетиці.

В ці роки велику роботу проводили учителі школи по вихованню в учнів любові до праці, до рідної землі і села в учнівській виробничій бригаді. Керівниками бригаді довгі роки були Мельник Іван Йосипович, Гнатик Федір Федорович, вони спрямовували роботу всіх ланок бригади. Під їх керівництвом з ранньої весни до пізньої осені учні виконували великий обсяг сільськогосподарських робіт: сапали сошник, кукурудзу, обробляли  цукровий буряк, збирали овочі, яблука цукровий і кормовий буряк, картоплю, заготовляли гіллячковий корм для тварин. Цим надавали велику допомогу колгоспу ім.Щорса, а для школи заробляли значні кошти, які, в основному, щорічно витрачались на організацію екскурсій для учнів різних вікових груп до Москви, Ленінграда, Одеси, Києва, Краснодона, Кишинева, Умані, Вінниці, Кам"янець - Подільського, Тульчина, Могилева - Подільського, Бреста, Хатині, Чернівців.

Велика робота по всебічному вихованню старшокласників проводилась у таборі праці та відпочинку, який діяв більше 20-ти років. Особливо учні полюбили жити, працювати і відпочивати у таборі, коли він став стаціонарний. Його обладнав колгосп ім. Щорса на базі польового стану бригади №2. В цей час начальником табору декілька років була заступник директора школи Ткачук Т.Ф., яка організувала разом керівником учнівської виробничої бригади Гнатиком Ф.Ф. цікаву і змістовну роботу з учнями. Декілька років щоліта при школі діяв піонерський табір з денним перебуванням.

Протягом 1968-1995рр. у школі діяли групи подовженого дня (ГПД) спочатку для учнів 1-9 класів, а з 1984р. - для учнів 1-6 класів, з 1992р - для учнів 1-4 класів. Добре поставлена робота в ГПД сприяла піднесенню якості знань учнів, особливо слабших, удосконаленню навичок читання, письма, усних і письмових рахунків учнів 1-6 класів. За змістовну роботу у ГПД по індивідуальному навчанню і вихованню учнів 1-4 класів виховательці Войтовій Галині Григорівні вперше в районі під час чергової атестації було присвоєно звання   "вихователь-методист".

1.09.1988р. вперше у школі було набрано до першого класу учнів - шестирічок. У зв’язку з введенням нового приміщення школи для шестирічок були створені всі умови - спеціально обладнані відповідними меблями класи, спальня, ігрові кімнати, спортмайданчик, в їдальні триразове харчування.

  Дирекція школи велику увагу приділяла в усі роки атестації педагогічних працівників. Атестація проходила на високому рівні, а тому сприяла зростанню педагогічної майстерності, творчих здібностей і методичного рівня педпрацівників.. Щорічно під час чергової атестації районний відділ освіти відзначав велику підготовчу роботу директора школи Рудик М.І. і заступника Гнатик Г.І. по піднесенню педагогічної майстерності ряду учителів, що сприяло піднесенню якості знань і рівня вихованості учнів школи. А тому окремим учителям, уже з перших років атестації були присвоєні педагогічні звання "учитель-методист", "старший ч

 

Першою у колективі отримала звання "учитель-методист" талановитий і працьовитий педагог Мельник Віра Андріївна - учителька 1-4 класів, а "старший учитель" - учителька високої педагогічної майстерності Ткачук Марія Іванівна - учителька української мови і літератури. Пізніше їй було присвоєно звання "учитель-методист", яке підтверджено під час наступних чергових атестацій. А потім ці звання були присвоєні таким учителям як:

Заблоцька Любов Іванівна - учителька географії (спочатку "старший учитель", а потім "учитель-методист") ;

Циба Галина Юхимівна - учителька іноземної мови (спочатку "старший учитель", а потім "учитель-методист");

Ткачук Марія Михайлівна - учителька хімії ("учитель-методист");

Білокінь Любов Василівна - учителька 1-4 класів ("учитель-методист");

Гнатик Галина Іванівна - учителька хімії ("учитель-методист");

Рудик Марія Іванівна - учителька української мови і літератури ("учитель-методист"). Ряд учителів школи отримали вищі і перші кваліфікаційні категорії.

1988   рік   був   особливий   у   житті   школи,   він   увійшов славною  сторінкою  в  історію  села  -  9  жовтня  (неділя)  було відкрито нове приміщення школи на 624 місця.


 

На святі відкриття нової школи були представники з Вінниці: Гуцол А.О.-завоблвно,     Чорнодолюк І.В. - завідуючий Могилів-Подільським райвно,   Обертас В.М. голова райміськкому Компартії України, керівники села, батьки, випускники багатьох років. Стрічку до нової школи перерізав Обертає В.М. - перший секретар Могилів-Подільського міськкому Компартії України. Символічний ключ від школи директору Рудик М.І. вручив начальник БМУ - Смаль І.І. Багато було цікавих промов, побажань, але найбільш пам"ятні - Гнатика В.І. і Шварца Д.Г., які доклали багато зусиль, щоб школу збудували.

       

Будівництво школи розпочато з ініціативи керівників села, педагогічного колективу, батьків, громадськості. Особливо багато умінь і винахідливості доклав голова правління колгоспу ім.Щорса Гнатик Василь Іванович, щоб розпочати будівництво, та секретар парторганізації колгоспу Гайворонюк Григорій Климович.

  Розпочав будівництво (зробив так званий "ноль") колгосп ім.Щорса - базове підприємство школи (була така назва у 80-90-х роках). Решта будови проводилась за рахунок державних коштів. Вартість будови більше як 900 000 крб. (радянських). Споруджували школу будівельники Могилів-Подільського БМУ-6. На будові постійно працювали учні, учителі, батьки. Часто будівельникам допомагали по 150-300 колгоспників на день, колгоспна техніка. Все це сприяло тому, що школу було побудовано у найкоротші на ті часи строки.

  Нове приміщення розв"язало багато проблем в житті і діяльності учнівського і педагогічного колективу - створено всі умови для навчання, всебічного розвитку і відпочинку учнів.

  Тільки розпочалась кладка стін, а директор Рудик М.І. вже "пробивала дорогу", щоб завезти обладнання та меблі, ТЗН, наочні посібники. Все було завезено згідно з потребами. Особливо важко було з обладнанням для спортзалу сільської школи, але труднощі були подолані. Спортзал був обладнаний відповідно до вимог сучасності, навіть завезені різні тренажери для дітей з ослабленим здоров"ям, обладнання для спортмайданчика, який був одним з кращих в районі. Велику роботу проведено по обладнанню кухні електроплитами та іншим спецінвентарем. Станом на 1.09.1989р., Озаринецька школа була єдиною в районі, де були нові меблі, класні дошки, стандартні стінки в кабінетах для наочних посібників, ТЗН.  У 1989р. обладнано комп'ютерний клас. Для майстерень по дереву і металу завезено у достатній кількості верстаки, станки, набори інструментів для індивідуальної і групової роботи учнів.

          

 

У 1991-92 н.р. в школі було обладнано силами колгоспу швейну майстерню на 15 електромашинок.

                                    

 

   У 1989-90 роках школу було радіофіковано. В 1990р. створено Ленінський зал, прикрашено зал їдальні панно "Чарівне Поділля" - вид роботи мозаїка, декоративні тарілки. Все це оформив член Спілки художників СРСР Площанський В.М.

  Естетично, в казковому стилі оформлено рекреацію для молодших школярів, картинну галерею, художні полотна для якої завезла директор Рудик М.І. з Києва при сприянні голови правління колгоспу ім.Щорса Гнатика В.І. та голови Спілки художників України, депутата Верховної Ради СРСР Лопухова. Це теж у 1990р.

  Обладнано кімнату відпочинку для учителів, що була єдиною в районі серед шкіл.

  Велику увагу колектив приділив озелененню класних кімнат, кабінетів, коридорів. Гарний приклад у цій справі показала вчителька біології Красноп’юр Н.М. Під її керівництвом від весни до пізньої осені школа красувалась у морі різноманітних квітів.

  Весною 1989р. біля школи було посаджено 50 кущів троянд, голубої ялини, горобину, каштани, інші дерева.

  Весною 1991р. було посаджено звичайні ялини, саджанці яких подарувала мама випускниці Іванцової Галини.

  На 1.09.1989р. школа була однією з кращих не тільки в районі, а й у Вінницькій області - це завдяки старанням, творчій праці дирекції, педагогічного і учнівського колективів. Вона славилась не тільки обладнанням, естетичним оформленням, а й сильним педагогічним колективом, який під керівництвом дирекції забезпечував навчально-виховний процес на високому рівні.А тому методичну роботу учительки географії Заблоцької Л.І вивчав науковий співробітник Академії педагогічних наук Гусєв, про що він розповів в одній із статей ж."Радянська школа". Про успіхи школи у квітні 1992 р. повідомляло українське радіо.

  Висока методична майстерність, фахова підготовка, високий рівень знань більшості учнів була базою для проведення семінарів для директорів шкіл району, їх заступників, для навчання молодих педагогів району - для всіх категорій проведено цілий ряд відкритих уроків, позакласних заходів учителями школи. Інспектори райвно, завметодкабінетом Павлова Раїса Петрівна підкреслювали присутнім, що такого успіху педколектив домігся завдяки умілому, з наукових позицій здійсненню контролю і керівництва. За рекомендацією методкабінету Вінницький ОІУКУ вивчав досвід дирекції школи з питання "Науковий підхід до здійснення контролю і керівництва навчально-виховним процесом в Озаринецькій середній школі". Директор школи Рудик М.І. звітувала з цього питання на раді Вінницького ОІУКУ.

Як висококваліфіковані педагоги учителі хімії Ткачук М.М., географії Заблоцька Л.І. у 1991р. брали участь у першому районному конкурсі "Учитель року", де вони показали не тільки широкий загальний розвиток, а високу педагогічну і методичну майстерність, провівши уроки хімії та географії на базі Кукавської СШ. Їх участь у цьому конкурсі оцінено високим балом, нагороджено грошовими преміями.

  Класовод Білокінь Л.В. у 1992р. брала участь у такому ж конкурсі, провела уроки на базі Бронницької школи. Показала високу педагогічну й методичну майстерність, виборола перше місце, їй було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію і звання "учитель-методист".                         

  У 1994р. в такому ж конкурсі приймала участь учителька молодших класів Волинець Г.С. Умови конкурсу були більш демократичні. Комісія високо оцінила педагогічну і методичну майстерність учительки, їй достроково присвоєно вищу кваліфікаційну категорію, нагороджено грошовою премією.

В Озаринецьку школу їздили вивчати досвід з багатьох питань навчально-виховного процесу працівники райвно і директори шкіл Крижопільського, Жмеринського, Хмільницького районів, Дондюшанського району Молдови, директори Хмільницького, Волинського, Рівненського ОІУКУ на чолі з директором Вінницького ОІУКУ Гадзецьким. Відвідуючи уроки, вони відзначили високу методичну підготовку учителів, високий рівень знань учнів і їх вихованість. Вони були в захопленні від того, як естетично оформлена школа, а ще більше від того, як дбайливо і любовно учні відносились до матеріальних цінностей школи. Вони не побачили на партах, стільцях жодної помітки.

  Школа чесно витримала дві фронтальні перевірки Вінницького облвно та дві тематичні перевірки Міносвіти України - з української і російської мов.


У 1990р. з ініціативи директора Рудик М.І. розпочато оформлення кімнати української вишивки "Берегиня".

 

          


 

У збиранні експонатів для кімнати-музею взяли активну участь більшість учителів, учнів, батьків. Та особливо слід відмітити: Білокінь Л.В., Сопрук Л.Б., Гнатик Г.І., Ткачук Т.Ф., Войтова Г.Г.,   Мантак Л.А.,    Заблоцька Л.І.,    Волинець Г.С.,  Ткачук М.М., бабусю внучат-школярів Столяр Віру Терентіївну.

   Організовано в рекреації постійно діючу виставку учнівської творчості.              

Кімната вишивки і учнівська творчість були і є гордістю школи. Старовинні українські рушники, чоловічі й жіночі сорочки, фартухи, спідниці, керсетки, чугаїна, взуття викликали захоплення всіх відвідувачів. Тут у 1992р (березень) побували учасники республіканського Шевченківського свята письменники з Києва, Вінниці, Ташкента, з Австралії: Д. Нитченко (Чуб), Пилип Вакуленко (Автралія),  П.Перебийніс, В.Шевченко, Ганна Чубач, Ніна Гнатюк, І.Волошеннек і багато інших. Вони дали високу оцінку зібраним матеріалам у кімнаті - музеї, естетичному оформленню школи, вихованості учнів.

  У 1993р. у школі було обладнано краєзнавчий музей, який до цього розміщався в приміщенні недіючої церкви. Він має кілька відділів дуже цікавих експонатів, що мають історичну цінність.

  Станом на 15.08.1996р., йдучи з посади директора, Рудик М.І. залишила високопрофесійний колектив з усталеними суто шкільними традиціями, добре обладнані кабінети, майстерні, добре збережені всі шкільні меблі, приміщення, відповідальний і дисциплінований учнівський колектив, багато вазонів у класах, коридорах, кабінетах, зокрема, у кабінеті біології, різноманітні чудові квіти на подвір"ї  школи.

  Гордість і результат багаторічної праці директора Рудик М.І., ЇЇ заступників Гнатик Г.І., Ткачук Т.Ф. є "учителі-методисти", "старші учителі", учителі вищої і першої категорії, просто учителі - порядні люди - і ті з них, хто працює, і ті, що пішли на заслужений відпочинок. Більшість з них як учні і як педагоги виховувались на прикладі учителів, які трудились багато років в Озаринецькій школі, були інтелігентами, методично і професійно добре підготовленими, працювали сумлінно й віддано справі навчання і виховання підростаючого покоління: Парасунько Марія Артемівна, Коняга Михайло Гнатович, Мельник Віра Тимофіївка, Волошина Олександра Пилипівна, Кофман Белла Гриигорівна, Білоус Григорій Іванович, Мельниченко Галина Віасилівна, Мельник Григорій Степанович, Шпігельман Ганна Семенівна, Барат Міна Самуїлівна, Хандрос Наум Борисович, Хандрос Софія Наумівна, Штульберг Леонід Ісакович.                                                                                    

серпні 1996р. директором школи було призначено ЇЇ випускника Мельника Віктора Івановича. У школі навчаються 260 учнів та працюють 27 педагогів, серед яких учителі - методисти Рудик М. І, Гнатик Г. І., Заблоцька Л. І. , Ткачук М. І. , Білокінь Л. В. , Циба Г. Ю. У цьому ж році відновлено навчання дітей шеститрічного віку. У старшій школі отрумують професійну підготовку учні по профілю тракторна та швейна справа.                  

  Значні зміни у житті школи розпочалися у 1999 р. - період реформи загальної середньої освіти. У 2000 р. в 1 клас прийшли діти, які розпочали етап переходу початкової школи на 4 - и річну , з 2001 р. - на дванадцятирічну освіту. У 2000 р. школа перейшла на нову 12 - й бальну шкалу оцінювання учнівських досягнень та навчання за семестровою формою. Вона стала першою в районі по запроваджені першого етапу реформи школи. З цією метою було проведено районний семінар керівників шкіл на тему " 12-ти бальна система оцінювання учнівських досягнень - перший етап реформи загальної середньої освіти." У цьому ж році придбано для школи новий сучасний комп'ютерний клас, який створив умови для вивчення інших навчальних предметів засобами сучасних інформаційних технологій.

Школа знову  стала в районі піонером по запровадженню реформи, 6 лютого 2003 р. проведено районний семінар керівників шкіл на тему " Інформаційні технології в навчальному процесі та в управлінні школи - один із основних напрямків реформи загальноосвітньої школи."

Велика увага приділяється педагогічним колективом пошуку та розвитку дитячих обдарувань. Працюють гуртки художньо - естетичного напрямку, естрадного вокалу, літературна студія " Пролісок", філія Вендичанської музичної школи. У 2003 р. при школі відкривається районна спортивна школа по напрямках волейбол, кульова стрільба, легка атлетика. У 2003 р. при школі відкрито філію Могилів - Подільської автошколи, створено кращий в області автоклас. У цьому ж році старша школа почала другий етап реформи загальної середньої освіти - перейшла на профільне навчання. В 10 класі поряд із основною групою учнів, створено групу учнів, які розпочали навчання за гуманітарним профілем (філологічний напрямок).

За цей період вийшли на пенсію такі прекрасні педагоги, які внесли в історію школи яскраві рядки, це Рудик М. І., Гнатик Г. І., Мельник І. Й., Коняга Г. М., Заблоцька Л. І.,Ткачук І. В. У школу прийшла молода зміна, яка розпочала історію школи, вдихнувши в неї нові сторінки, як Гайворонюк Г. І., Кучмей В. І., Баланюк С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


1
2
3